Війна позбавила українське кіно держкоштів, техніки та фахівців. На допомогу прийшов Захід. Як команди шукають гроші, щоб закінчити майже 30 фільмів

На знімальному майданчику фільму «Ти мене любиш?» режисерки Тоні Ноябрьової литовського оператора приїздів із валізою. Тоді посол Литви вже виїхав із Києва, а побоювань вторгнення Росії стало більше. Ноябрьовій пощастило – знімальний період завершили за кілька днів до 24 лютого. Зараз вона шукає можливості для завершення постпродакшену.

Режисеру фільму «Ти – космос» Павлу Острікову пощастило менше – для завершення зйомок не вистачило чотирьох днів. «Залишалися зйомки в павільйоні, зокрема із французькою актрисою», – розповідає Остріков. Один з її знімальних днів був запланований на 24 лютого. «Поки що виробництво неможливо відновити в Україні: наша французька актриса не приїде», – каже продюсерка фільму та співзасновниця кінопродакшену ForeFilms Анна Яценко. Єдиний шанс завершити фільм – перенести зйомки за кордон.

Війна поставила раніше небачені виклики перед кінематографом. Більшість студій залишилися без техніки. У перші дні практично всі продакшени відправляли камери, дрони, автомобілі на армію, пригадує виконавець директора Української кіноакадемії та генеральний директор Одеського міжнародного кінофестивалю Анна Мачух.

Звуки повітряної тривоги посилюють знімальний процес. «Якщо лунають сирени, зйомки треба зупинити та продовжити їх по завершенні «тривоги», – пояснює Мачух. – За такий робочий процес складно організувати, бо він має бути розписаний по роках».


На знімальному майданчику фільму «Ти – космос». Фото: Павло Шевчук

На знімальному майданчику фільму «Ти – космос».  Фото: Павло Шевчук

На знімальному майданчику фільму «Ти – космос». Фото: Павло Шевчук

На знімальному майданчику фільму «Ти – космос».  Фото: Павло Шевчук

На знімальному майданчику фільму «Ти – космос». Фото: Павло Шевчук

Попередній слайд

Наступний слайд

Проте найбільше повномасштабне вторгнення ускладнило пошук коштів. Більшість продюсерів розраховувала на державу, додає директорка ОМКФ. «Дебюти отримували 100% фінансування від Державного агентства з питань кіно, інші фільми – 80%».

У 2020-му Держкіно відзвітувало про 40 віднятих фільмів. 2021-го вийшла вже 51 стрічка на 376,8 млн грн, а у виробництві перебувало ще 108 із загальним бюджетом 1,3 млрд грн. На 2022 рік бюджет на кіно мало збільшити до 1,6 млрд грн, натомість кіноіндустрії отримується менше за 14 разів – 115,6 млн грн.

«Через переформатування бюджету країни на воєнні потреби в найближчий час, на жаль, навряд чи з’явиться можливість відновити повноцінне бюджетне фінансування галузі», – повідомила в інтерв’ю MBR голова Держкіно Марина Кудерчук. Тож кінематографісти шукають фінансування за кордоном.

Як працює міжнародне партнерство

Українські фільми і раніше шукали міжнародних партнерів для виходу на світові ринки. «У країні легше зробити розповсюдження фільму, взяти на фестивалі, а також це нагода показати фільм більшій кількості партнерів глядачів», – пояснює Анна Мачух. Зараз міжнародне партнерство – не додаткове завдання, а нагальна потреба.

Як влаштована система міжнародної підтримки? «Українські продюсери представляють проєкти іноземним колегам, домовляються з ними про копродукцію і ті подаються до своїх національних фондів», – пояснює кінопродюсерка Наталія Лібет. Кошті отримують кращі з міжнародних проєктів.

У європейських країнах може бути по 5-6 державних фондів у різних регіонах, каже Мачух. Наприклад, у Румунії Olffi, що збирає інформацію про публічні фундаційні програми в сферах кіно та телебачення.

” data-title=””>функціонують 4 фундаментальні інституції у сфері кіно, а в сусідній Польщі – чотирнадцять. Завдяки цьому кінематографі можуть подаватись у декілька фондів і повністю вибрати бюджетний фільм. «Зараз фонди, які працювали, наприклад, не більше, ніж на 3-4 країни, відкривають можливість подавати свої фінанси та українцям», – додає гендиректор ОМКФ.

Чи витримають українські фільми конкуренцію за гроші на міжнародному ринку? Скоріш за все, так. Лише на Каннському кінофестивалі українські команди отримали шість нагород. Попереду – міжнародні фестивалі в Чехії, Польщі та Румунії. «За останні два роки українське кіно суттєво змінилося за якістю. Особливо відзначають документалістів», – каже Мачух.

костюм, у 2022 році стрічку «Терикони» Тараса Томенка номінувала на премію за найкращий документальний фільм Берлінале. Мачух наводить приклад фільму Юлії Гонтарук «Залізна сотня», зйомки якого засновані на фронті у 2015-му та тривають досі. «Їй досить легко знайти міжнародних партнерів, тому що всі розуміють: це кіно буде цікавим абсолютно у всьому світі», – впевнена Мачух.

Фільм «Залізна сотня» дійсно привертає увагу. Він єдиний представлятиме Україну на одному з найбільш авторитетних фестивалів документального кіно – Hot Docs Canadian International Documentary Festival. Участь у ньому дає нагоду презентувати свої фільми міжнародним сейлз-агентам, дистриб’юторам, фестивальним збірникам і бродкастерам.

Трейлер фільму Юлії Гонтарук «Залізна сотня»

Ігрове кіно не відстає у боротьбі за партнерів. «У нас є кілька пропозицій від міжнародних копродюсерів, які хочуть допомогти нам взяти чотири дні», – каже Яценко про «Ти – космос». – Ми будемо обирати, вважаючи на те, фонди яких країни можуть нас підтримати».

Бюджет становить 24 млн грн фільму, майже 20 млн надала державі. Війна поглибила нестачу коштів. «У Європі послуги завжди були дорожчі, – констатує Яценко. – Ми чекаємо на розрахунки їхньої вартості від копродюсерів, але вони коштують значно дорожче чотирьох мільйонів».

На які суми можна розраховувати? Залежить від правил фонду чи кінокомії всієї області. «У Європі непросто знайти відразу всю суму. Переважно це всі гранти чи партнерські внески, – каже Мачух. – Це може бути гроші просто на фільм, а може бути на конкретну послугу».

Останній варіант трапляється частіше. У Каннах Тоня Ноябрьова отримала €20 000 на кольорову корекцію в Італії. Бюджет фільму становив 31,4 млн грн, Держкіно виділило 23,5 млн грн. Скільки потрібно фінансувати зараз? «Конкретної суми немає, – каже режисерка. – Для завершення фільму потрібен комплекс дій – робота зі звуком, дистрибуція, пошук сейлз-агентів, фестивальних агентів, комп’ютерна графіка».

Війна позбавила українське кіно держкоштів, техніки та фахівців.  На допомогу прийшов Захід.  Як команди шукають гроші, щоб закінчити майже 30 фільмів /Фото 1

Команда фільму «Ти мене любиш?» режисерки Тоні Ноябрьової. Фото: Держкіно

Завершити почати не так просто: не всі фонди фінансують лише постпродакшн, пояснює Лібет. «Багато вимагають, щоб виробництво та зйомки були на території їхньої країни», – додає вона. Проєкту, який просять на суму на постпродакшн, можна надати спеціальний статус або не дозволяти подаватись на конкурс. Є хороші новини: процедури будуть вдосконалювати задля підтримки українців. «У фондів є правила, які багато країн планують змінити під українські проєкти», – каже Лібет.

Міжнародна спільнота це не тільки фінансове, а охопленням, залучаючи про і до світових заходів. «Майже на кожному кінофестивалі фільм або програми, або спеціальні розділи, створені для України», – каже Яценко.

Проєкт Острікова виграв приз First Cut Lab на Каннському кіноринку. Вінами є інтенсив із професіонала з монтажу, який відбувається на Міжнародному кінофестивалі в румунській Трансильванії. «Три дні нам будуть розповідати, як покращити монтаж, – розповідає Остріков. – Можна буде бачити погляд на фільм міжнародної аудиторії та професіоналів».

Сторона держави

«На початку державно-масштабної війни Держкіно сформувало список незавершених фільмів, які потребують мінімальних повноцінних днів та постпродакшену», – розповідає Мачух. Тож держава пропонується з пошуком партнерів, розсилаючи у фондах та організації перелік із майже 30 стрічок.

Багато фільмів були партнерами на €10 000 – €15 000, наприклад, на постпродакшн чи звук, каже Мачух. Команду із повністю закритими запитами немає. Скільки часу їм ще потрібно? «Протягом найближчих місяців багато хто збере всі суми, фільми будуть завершені і зняті», – вважає виконавець директора Української кіноакадемії.

Щоб не дати кіноіндустрії завмерти, Держкіно шукає для свого спецфонду. У нього може бути два джерела наповнення – дистрибуція фільмів та благодійні дії, каже Мачух. На благодійному вечорі-аукціоні в Каннах від продажу кінематографічних та містецьких лотів зібрали понад 1,5 млн грн. Переважна студійна фінансова підтримка кіноіндустрії – зокрема, на фільми із незавершеними зйомками чи роботою, повідомила голова Держкіно Марина Кудерчук. Якщо Держкіно вдасться на повний спецфонд, вони проводять хоча б один конкурс від Кіно до кінця року, щоб фінансувати фільми чи розпочати зйомки нових.

Державне агентство з питань кіно працює в коаліції з українськими кіноорганізаціями. Кіноадемія та ОМКФ є благодійними показами кіно в різних країнах. У перші місяці зібрані кошти повністю увійшли на рахунки фонду «Повернись живим». Зараз частина коштів передає туди ж, а частину – на спецрахунок Держкіно.

На фінансову підтримку держави кінематографісти не розраховують. «Ми можемо, що допомога потрібна ЗСУ – каже Яценко. Але очікуємо, що наші режисери швидко поїдуть за кордон, що держава буде підтримувати і представляти наші проєкти». Поки очікування виправдовуються. «Зараз всі працюють на одну справу. Нас усі чують, і ми всіх чуємо», – резюмує продюсерка.

Матеріали по темі

.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.