який голос здійняла перемогу Kalush Orchestra на Росії

Світ накрило справжнім цунамі захоплення Україною — вже вкотре за останні місяці. Kalush Orchestra зуміли по максимуму використаних вироблено аполітичну подію в інтересах України. Вони пройшли по лезу ножа, зумівши і закликати до порятунку бійців Азова, і залишити цей меседж передовсім гуманітарним.

Вони привід багатьом європейських лідерів в один голос скандувати “Славу Україні!”, вітаючи нас із перемогою. Так, що це було схоже на репетицію привітання із перемогою у війні. А головне, що тріумф “калушан” добряче дошкулив багатьом рашистам. Виття на болотах не стихає й донині — а це є найкращим свідченням того, що їх зачепило за життя. Проте за їхнім лементом стоїть дещо більше — одвічне прагнення росіян заперечити суб’єктність України. Як це працює та чому насправді є повною маячнею, а також насправді частина політики в нашій перемозі на Євробаченні — читайте далі.

Якщо вам простіше скористатися інформацією у відеоформаті, перегляньте відео:

Як рашистських пропагандистів бомбити від нашої перемоги

Те, наскільки дико розізлив рашистів наш тріумф на Євробаченні, було видно з цілого спектру реакцій від їхніх чинуш, селебрітіз і пропагандистів. Деякі ЗМІ, щоб не травмувати своїх читачів, навіть додалися до банальної брехні, стверджуючи, що переміг взагалі британець, а Україна посіла лише четверте місце. Тут ми спостерігаємо класичний приклад повного заперечення реальності, владний цій не над-, а радше недотримані.

Інший маніпулятивний прийом — знецінення — до виступу Калуш Оркестр використовує «прес-алкаше» Міжнародної росфедерації Марія Захарова, пишучи про «дві баби яги на струнних, брейк-данс і кричалки про Азовсталь». Зневажливий тон, яким вона описує виступ — класика цього психологічного методу.

До нього вдається й інша чиновниця — Єлєна Драпєко, яка опікується культурою в Госдумах, що саме по собі виглядає як насмішка. Так от, вона йде ще далі, ніж Захарова, знецінюючи сам конкурс. Мовляв, він уже не має стосунку до мистецтва, це чиста політика. Але її висновок нам мав би сподобатися: за її словами, Росія має назавжди забути про Євробачення. Так, ніби їх туди хтось взагалі кличе.

Тіна Канделакі до мотиву знецінення самого Євробачення — мовляв, воно відбулося на фейк — додала інший показовий мотив: відсилку до руху Black Lives Matter, щодо якого на росії велася окрема дискредитаційна інформаційна кампанія: “У цьому світі можна звести з глузду цілу націю, привчивши її, Експеримент з Black Lives Matter, вочевидь, був розмінкою», — написала пропагандистка.

Цю ж тезу підхопив іще один топ-чинуша, віце-спікер держдуми Борис Чернишов, намагаючись впихнути в свій гейт-спіч і ботів, і накрутку, і політику водночас. Ну а потім до справи долучилися кремлівські ботоферми…

Пісенька про те, що перемогла політика, а не музика, стала основою для меседжів роспропаганди. Приспівом у цей пісеньці стало знецінювальне твердження, нібито калушані могли просто вийти на сцену — і вже цим перемогти. Такі штамповані, явно скопіпачені з методики ті пішли гуляти і в коментарях від ботів.

На підсилення цієї маніпуляції почали накидати й ті, ніби перемози Kalush Orchestra не завадила навіть політичну заяву Псюка. Про це, зокрема, написав генерал пропагандистських Володимир Соловйов. Хоча ми з вами, як і представники Євробачення, бачимо в цьому очевидний гуманітарний сенс. Тільки відбити рашистські зомбі можуть стверджувати, буцімто війна й трагічні смерті — це “політика”.

Таке виття на болотах, в яких відтінках і маніпулятивних прийомах воно не виражалося б, доносити традиційну тезу руссопропаганди. Нібіто за Україну вже все вирішено. Нібіто від України нічого не залежить. Нібито ми можемо нічого не робити — і нам просто так віддати перемогу. Тобто ми — знову ж таки — не суб’єкт, а об’єкт, пасивний та ні до чого не придатний.

Чому ті роспропагандистів — звичайна підміна зрозуміти?

Уся ця недалека маніпуляція руйнується просто, ніби картковий будиночок. Адже росія причинні зрозуміти дуже просту підміну. Вони бачать політику там, де є щира солідарність, а також колективне захоплення і таланти наших музикантів, і — ніде правди діти — опором наших громадян. Оскільки найбільша кількість балів нам принесли прості глядачі країн-учасниць, а зовсім не оцінки національних журі.

А від якраз на ці оцінки політики вплинути могла — причому не на нашу. Наступного дня після конкурсу з’явилася новина про те, що журі Грузії та Азербайджану поставили 12 балів не Сполученому Королівству, а Україні, але їх представники “з технічних причин” не збираються оголосити результати в прямому ефірі, а в їх результатах за дванадцятьох навпроти України з’ однашістки. “Як же так сталося?” — бідкаються Грузія та Азербайджан. Організатори розводять руками.

Пізніше Європейська мовна спілка викотила пояснення, мовляв, вони помітили в результатах голосування журі деяких країн виявили патерни і тому замінили їх агрегованими результатами, інакше кажучи, намалювали їх від рук. Грузія та Азербайджан — саме з таких країн. Таке враження, що організатори намалювали перемогу учасника з Британії, бо Сполучене Королівство щось давно вигравало. Але, вочевидь, голосування глядачів зламало систему.

Європейські лідери привітали Україну, але й тут — без політики

Насправді політики тут не вистачає того, що статистами, як-от Борис Джонсон, чия заява з приводу нашої перемоги — дуже показово: «Це очевидні свідчення не лише твій талант, а й непохитної підтримки вашої боротьби за свободу», — написав він у Twitter. До британського прем’єра долучилися й інші європейські топ-чиновники, на чиєму тлі виття на московських болотах видається радше тарганячим шарудінням.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, вітаючи Kalush Orchestra та Україну, написала, що їх перемогу святкують у всьому світі. Привітав Kalush Orchestra та Україну з перемогою та високим представником ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель. «Хай живе музика! Хай живе Європа! Слава Україні», — написав він. Це ж миле нашого серцю газу, вітаючи Україну, повторив і президент Литві Гітанас Науседа.

Але хіба ці заяви топ-чиновників не підтверджують тези про нібито політичну домінанту цьогорічного Євробачення, можна запитати ви? І тут я знову закликатиму не плутати політику, як її розуміють на росії — тобто щось нав’язане і спущене згори, — із солідарністю, тобто щирою і всією підтримкою України в усьому світі, від топових політиків до простих громадян.

Будьмо відвертими — росіяни нам просто заздряти, причому чорною заздрістю. Війна, яку вони розв’язали — це також один із наслідків цієї заздрості. Саме тому вони намагаються нас знецінити, заперечити нашу перемогу.

Але скажи: якби “Стефанія2 була просто прохідним треком — хіба вона викликала ще одне захоплення в усіх простих глядачів, які коментують пісню й наш виступ на Євробаченні? Чимало коментаторів створює, що сама пісня — бомбезна. Причому це писати зі всього світу, від Гонконгу і до Загреба, від Азербайджану до Казахстана.

Те, що намагається знецінити російську пропаганду, відібрати у нас неможливо. Зімітувати цю любов усього світу до України, до наших талантів — просто нереально.

Хіба ви самі цього не відчули, коли ведучі оголошували результат глядацького голосування? Пам’ятайте це тепло, яке розлилося по всьому тілу від усвідомлення, як сильно підтримує нас людей у ​​різних країнах? Ось це і є солідарність. Для цих людей такі оцінки на конкурсі поп-музики — найпростіший спосіб зізнатися, як вони захоплюються Україною, нашою культурою, нашою боротьбою врешті-решт. Нашою стійкістю в боротьбі з агресором.

Ясно ж, що саме це завдає болючим росіянам, змушує їх плюватися відрутою в наш бік та знецінювати нашу перемогу. Але ми з цього можемо хіба що посміятися. І нехай цей щирий сміх стане ще одним передвісником нашої перемоги. вибір розу — у війні.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.